Разделы

Телебачення

У 1997 році остаточно визначилися два лідери: загальнонаціональні канали "Інтер" і "1+1". Вони одержали 70-80% всього обсягу телереклами. Можна впевнено говорити про те, що торік попит на їхній ефірний час перевищував пропозиції про що свідчить повільний, але упевнений ріст цін - у середньому на 80%.

Незважаючи на це, продовжував збільшуватися обсяг рекламних блоків. Доходило до того, що в прайм-тайм блоки складалися з 26-28 роликів. Це знижувало їхню ефективність, тому що глядач міг на якийсь час переключитися на інший канал, не побоюючись пропустити початок (продовження) фільму або передачи. По деяким даним, рейтинг рекламного блока може бути в два рази нижче рейтингу програми або фільму, у якому він розміщався. Крім цього, якщо в одному блоці "зштовхуються" ролики брендов конкурентів, їхній вплив на аудиторію відчутно падає.

Причому, в одному із мережних агентств підтверджують: аналіз ціновий і "ефірної" політики каналів-лідерів наштовхує па висновок, що між ними існує негласна угода, і дії координуються. Про можливе співробітництво говорить і синхронність підвищення цін. Як слідство - рівень ВРТ (вартість демонстрацій 30 - секундного ролика тисячі глядачів). Він теж підвищився. Це пов'язано з тим, що ріст цін випереджає розширення аудиторії. Зараз ВРТ для масової аудиторії (у залежності від якості медіа-планування) від $ 0,22 до 0,38. У рейтингових програмах цей рівень може досягати 0,5 - 0,6. На думку представників Leo Burnett, McCANN-ERICKSON, схожість політики каналів пояснюється тим, що їхній маркетинг - відділи старанно вивчає й аналізує діяльність один одного.

Восени різке підвищення цін сильно вдарило по значних рекламодавцях, що не зробили передоплату на весь рік. Коли бюджети на найближчі місяці були вже розподілені і затверджені, їм повідомили, що ціни на рекламний час підняті, і усе прийдеться перерахувати, У результаті, агентства виявилися перед вибором: або переконати клієнтів у необхідності вкладення додаткових засобів, або скоротити кількість виходів. Зрозуміло, такі міри дуже неприємні, і - захватів із приводу сформованої ситуації не спостерігалося.

Ще одною характерною рисою 1997 року став майже нульовий рейтинг УТ-1. Правда восени почалася підйом популярності. Зараз темп росту складає приблизно 1%-2% "глядочевих симпатій" на місяць. За даними агентства Ark/JWT, у грудні кращим програмам УТ-1 віддавало перевагу 12%-13% аудиторії.

Період, коли багато хто посміювалися над телеканалами, чиї витрати підвищували прибуток у декілька разів закінчився. По неофіційним даним, тепер вони одержують сотні тисяч, а те і мільйони доларів на місяць. З іншого боку, їм дотепер доводиться інвестувати значні суми у власний розвиток. Тому говорити про прибутковість каналів у даний час ще дуже рано.

Телебачення однозначно залишається найдешевшим рекламним носієм для цільової масової аудиторії. Оскільки найбільше значними бюджетами зараз володіють компанії, що подають продукцію масового попиту (Fast Moving Consumer Goods), то найближчим часом ємкість рекламного телеринка збільшиться. Виходячи з цього, можна припустити, що знайдуться структури, що будуть претендувати на частину обсягу телереклами. А виходить, у 1998 році цілком можливо виникнення нових рейтингових телеканалів.